МГЕО "Наш дім - Манява" » » У Карпатах меншає смерек і більшає доріг - 24 Вересня 2011

11.12.2017 / Коментарів: 0 / Категорія: / Добавив: Гість

         Мешканці Карпат нарікають на масове вирубування смеречників. Обурюються: сокиру занесено навіть над заповідним урочищем гори Маківка, де розташований меморіал пам’яті загиблих у бою з окупантами українських січових стрільців. Однак у лісівників на це свій погляд.
          Звивистий гірський шлях до Маківки, що височіє над селом Грабовець Сколівського району на Львівщині, на новенькому УАЗі долаємо швидко. З вершини постає краєвид неймовірної краси: оповиті туманом полонини, різноцвіття трав, густа зелень хвойних дерев. Зненацька погляд вихоплює руді потворні плями на гірських схилах — неначе відкриті рани. Там гинуть смереки. Для Карпат всихання цих дерев — справжнє лихо, і на Маківці його масштаби розумієш найчіткіше.
— Нині у горах двадцять тисяч гектарів всохлих та інфікованих шкідниками смеречників. Понад 400 гектарів лісу в заповідному урочищі Маківки теж спіткала ця недуга. Ми вдарили на сполох ще десять років тому, відтак разом з науковцями Національного лісотехнічного університету розробили проект «лікування» цієї території. А коли взялися його реалізовувати, обурилася громадськість, мовляв, навіщо знищувати унікальний ліс. Проте мусимо вирубувати, натомість насаджуючи молодняк, — розповідає Анатолій Дейнека, начальник Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства. 
            За словами науковців, смереки всихають насамперед через непристосованість до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Річ у тому, що схили Карпат, де споконвіків росли мішані буково-ялицеві ліси, за часів Австро-Угорщини інтенсивно засаджували альпійською ялиною, яку зазвичай і називаємо смерекою. За 200 літ площу смеречників збільшили удвічі — через шалений попит на цю деревину в Європі. Як відомо, гостя з Альп напрочуд швидко росте, стовбур у неї високий, ідеально прямий. Тому саме смереки найчастіше й використовували для зведення будинків, виробництва меблів, стовпів для ліній зв’язку та електропередач, целюлози для паперової промисловості тощо…
             Однак у Карпатах альпійська ялина так і залишилася гостею. Однопорідні ліси-однолітки, штучно посаджені, не змогли протистояти шкідникам, грибковим інфекціям, природним стихіям і почали рудіти. Тепер під почорнілою корою, у трухлявій серцевині — небезпечні вогнища хвороб та бактерій, які вражають і здорові дерева. Якщо у 2006 році сухостійної смереки було близько двох мільйонів кубометрів, то нині — утричі більше. На жаль, без «хірургічного» втручання вилікувати ліс не вдасться. На місці вирубаних смерек лісівники висаджують автохтонні для Карпат бук та ялицю.
— Заліснення проводиться з урахуванням стану ґрунтів. У вологих затишних місцях краще росте ялиця — їй відведуть до п’ятдесяти відсотків у складі деревостанів. Де сухіше, перевага буку, явору, клену, тут можна посадити ще до двадцяти відсотків смереки. У Сколівському і Турківському районах з’являться ялицево-букові ліси з домішкою інших порід, — каже Михайло Голубець, доктор біологічних наук, академік Національної академії наук України.
          Цьогоріч санітарні вирубування охопили понад дві тисячі гектарів карпатських угідь. Утім, квапитися в цій справі не варто, інакше оголяться величезні простори гір. Та й господарники, аби дістатися у глиб лісових масивів, повинні насамперед прокласти в горах мережу доріг зі спеціальними установками для трелювання деревини. Упродовж кільканадцяти років проблеми Карпат наче й не хвилювали державців — коштів для будівництва автомагістралей не виділялося. Лише у 2007 році, коли масштаби всихання стали справді величезними, виділили 100 мільйонів гривень. Відтак у Карпатах проклали 131 кілометр сучасних лісових доріг. Технологій їх будівництва лісівники навчалися в австрійських колег, що мають у цій справі більш як столітній досвід. На стрімких схилах Альп — рекордна для Європи мережа гірських доріг: на 1000 гектарів лісу — 60 кілометрів шляхів. Натомість у Карпатах на 1000 гектарів — один кілометр.
— Свого часу лісові дороги прокладали по руслах річок. Тільки-но рівень води збільшувався, шляхи розмивалися. Нині дороги будуємо на схилах гір, за взірцем австрійців, обов’язково з ровами для стікання води. Вартість кілометра лісової дороги — понад 300 тисяч гривень, а термін її експлуатації за умови належного догляду — до ста років, — зазначає Анатолій Дейнека.
            За 2011-2012 роки Державне агентство лісових ресурсів України планує прокласти 200 кілометрів лісових шляхів, понад чверть із них — на Львівщині. Наразі робота у цьому краї кипить поблизу містечка Славське Сколівського району, в урочищі Гнилий (Головецьке лісництво). Це віддалений, майже непізнаний куточок гір. Висота — 850 метрів над рівнем моря. З одного боку височіють мертві оголені стовбури, а з іншого — вже тягнеться до сонця зелений молодняк.
— Це не смерть старого лісу, а народження молодого, — оптимістично заявляє Ярослав Целень, головний лісничий Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства.
          Спостерігаємо, як лісівники пораються на будівництві магістралі. Екскаватор нарізає та формує дорожнє полотно, відкоси, укладає водопропускні труби та ще й трелює хворі дерева. Робота ця, навіть з використанням залізних помічників, небезпечна.
— Коли зрубуєш здорове дерево, легко спрогнозувати, куди воно впаде, а сухостій під час падіння може кілька разів зламатися чи зачепити інші дерева. Мусимо бути дуже пильними та обережними, аби робота не нашкодила ні природі, ні здоров’ю людей, — посвячує нас в ази професії Ярослав Целень.
Зрубані сухі смереки відправляють на плитні підприємства, целюлозно-паперові комбінати, а з ділової деревини виготовляють дошки.
            Лісівники переконують, що дороги — це життя для лісу, а при вмілому господарюванні — ще й достаток для горян. Будуть шляхи — буде змога заготовляти зрілу деревину, до якої раніше годі було доступитися, розвивати туристично-рекреаційний напрям, тобто створювати робочі місця. А ось для крадіїв лісового багатства, схоже, шансів поменшає. Бо невдовзі усю деревину під час лісозаготівель маркуватимуть спеціальним штрих-кодом, за яким з допомогою електронного терміналу можна буде уточнити місце та ділянку заготівлі, кубатуру тощо. У такому разі буде легко простежити походження деревини, зупинивши будь-яку завантажену нею машину: якщо маркування немає, значить, маємо «тінь». До речі, такий електронний облік деревини уже застосовують на Житомирщині. До кінця року подібну систему запровадить і Львівське обласне управління лісового господарства.

Автор: Уляна ГАВРИШКІВ
Джерело: "Сільські вісті", Вівторок, 6 вересня 2011 року № 100 (18690)


Коментарі (0)

Коментувати

Молодіжна громадсько-екологічна організація "Наш дім - Манява"© 2003-2017/ All right reseved / Design by VWStudio /