Для України поняття екологічного менеджменту є досить новим і дотепер не закріпленим законодавчо. Тим часом у міжнародній практиці вже є спроби його реалізації в практичних механізмах діяльності зі своєю правовою, нормативно-мето¬дичною й економіко-регулюючою базою. При цьому система екоменеджменту й екоаудиту (СЕМА) розглядається як важіль регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють рівноправну роль в охороні середовища. Разом з тим, це ринково-орієнтований механізм, а не інструмент адміні¬стративно-командної системи.
Система екологічного менеджменту (СЕМА), згідно з міжнародними стандартами, – це частина загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, пла¬нування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і вдосконалення екологічної політики.
Початковим етапом розвитку екологічного менеджменту вважають розробку в 1992 р. Стандарту в галузі систем екологічного менеджменту ВS 7750, що був підготовлений і випущений Британським Інститутом Стандартизації відповідно до запиту Британської Конфедерації Промисловості. Пізніше стандарт став підґрунтям для підготовки інших міжнародних документів, серед яких Система екологічного менеджменту й аудитування (ЕМАS) у 1993 році
Міжнародною організацією із стан¬дартизації ІSО (неурядова організація, федерація 110 національних органів із стандартизації у рамках якої функціонують 180 профільних технічних комітетів, близько 650 підкомітетів і 2830 спеціалізованих груп, у роботі яких беруть участь приблизно 30тис. експертів, центральний секретаріат підтримує контакти приблизно з 500 міжнародними організаціями. Такі широкі зв'язки дозволяють безболісно досягати консенсусу при розробці і затвердженні нових стандартів) після Другої світової війни був підготовленій ІSО 14000 – серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях.
Завдання ІSО - сприяти розробці повсюдно визнаних стандартів, правил і інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами і послугами. Усі стандарти ІSО є добровільними; вони можуть затверджуватися як обов'язкові на національному рівні чи в межах окремих підприємств, організацій і т.п. Система стандартів повинна забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях:
1. Організаційному - через поліпшення екологічного «поводження» корпорацій.
2. Національному - через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненти державної екологічної політики.
3. Міжнародному - через поліпшення умов міжнародної торгівлі.
Стандарти ІSО 14000 розроблялись Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ІSО) з урахуванням уже зарекомендованих міжнародних стандартів по системах менеджменту якості продукції (ІSО 9000), відповідно до яких вже сертифіковані більш ніж 70000 підприємств і компаній в усьому світі.
Ключовим поняттям серії ІSО 14000 є поняття системи екологічного менеджменту в організації (підприємств чи компаній). Тому центральним документом стандарту вважа¬ється ІSО 14001 - «Специфікації і посібник з використання систем екологічного менеджменту». Всі інші документи розглядаються як допоміжні.
Стандарт ІSО 14001 встановлює вимоги до системи екологічного менеджменту, що дозволяють будь-якому підприємству сформулювати екологічну політику і мету відповідно до вимог природоохоронного законодавства своєї країни. У стандарті наведені основні поняття і визначення, а також пропонуються рекомендації в сфері екологічної політики, планування, цілей і завдань, програми і системи екологічного менеджменту. Відповідно до наведених рекомендацій будь-яке підприємство може створити систему екологічного менедж¬менту, розвивати його функції, і забезпечувати підтвердження відповідності цієї системи вимогам стандарту.
Незважаючи на добровільність стандартів великі компанії, включаючи транснаціональні компанії, будуть сертифіковані відповідно до ІSО 14000, тобто одержать свідчення «третьої сторони» про те, що ті чи інші аспекти їхньої діяльності відповідають цим стандартам.
Українські підпри¬ємства можуть захотіти одержати сертифікацію з ІSО 14000 у першу чергу тому, що така сертифікація буде однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках (наприклад, нещодавно ЄС оголосило про свій намір допускати на ринок країн Спів¬дружності тільки ІSО-сертифіковані компанії). Серед інших причин, через які українському підприємству може знадобитися сертифікація чи впровадження СЕМА, можна назвати такі:
 поліпшення іміджу фірми в сфері виконання природо¬охоронних вимог (у т.ч. природоохоронного законодавства);
 економія енергії і ресурсів, у тому числі тих, що направ¬ляються на природоохоронні заходи, за рахунок більш ефек¬тивного управління ними;
 збільшення оціночної вартості основних фондів під¬приємства;
 бажання завоювати ринки «зелених» продуктів;
 поліпшення системи управління підприємством;
 інтерес у залученні висококваліфікованої робочої сили.
Сертифікація підприємства з ІSО 14000 може розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами ЕМАS, оскільки принципи ЕМАS більш прогресивні і створю¬ють більш надійну основу для досягнення основної мети введення стандартів у сфері екологічного менеджменту – зменшення рівня негативного впливу виробничого сектора на навколишнє середовище.
Принципово нове в системі ЕМАS те, що в сфері регулювання еколого-економічних взаємин основний акцент, робиться на внутрішньо-фірмові методи захисту навколишнього середовища. Нова система ЕМАS, на відміну від уже відомих державних стратегій в сфері захисту навколишнього середовища, не розрахована на цінове, кількісне (наприклад, встановлення обсягів шкідливих викидів), технологічне та інше регулювання. Вона також не націлена ні на розширення економічної відпові¬дальності, ні на обмеження волі дій підприємств. Йдеться скоріше про створення для підприємств таких економічних стимулів, що спонукають їх до добровільного прийняття офіційних директив у сфері екологічного менеджменту.
Однак, система ЕМАS не є обов'язковою до застосування, а лише визначає на основі економічних факторів рамкові умови добровіль
ної участі в ній. Це говорить про те, що вона являє собою не примусово-правовий, а суто ринковий інструмент.
Подібний підхід заслуговує на увагу як з позиції окремого підприємства, так і з макроекономічних позицій. При цьому зберігається індивідуальна воля вибору рішень і заохочується інноваційний екологічний менеджмент, а не його пасивна форма як доповнення до механізму законодавчого регулювання