Предмет сучасної екології, її структура та головні завдання
У буквальному розумінні екологія – наука про місцезростання, про організми в середовищі їх існування, наука про довкілля. Особливу увагу вона приділяє сукупності і характеру зв’язків між живими організмами, людиною і навколишнім середовищем. Часто вживають й інше визначення: екологія – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука про взаємодію живих організмів між собою і з навколишньою неорганічною природою; про зв’язки в надорганізмових системах, структуру і функціонування цих систем.
Екологія набула практичного значення ще на зорі розвитку людства. Вже в ті часи кожний індивідуум, щоб вижити, повинен був пристосуватись до навколишнього природного середовища, і в першу чергу вдосконалювати свої дії в процесі добування й використання
продуктів харчування. Подібно іншим галузям людських знань, екологія розвивалась безперервно, але не рівномірно. Відомості екологічного характеру можна виявити ще в працях древньоримських і древньогрецьких філософів. Однак термін “екологія” було введено в науку значно пізніше. Вперше його вжив німецький біолог Ернст Геккель у 1866 році.
Відомий американський еколог Юджін Одум одним з перших запропонував розглядати екологію не як вузьку біологічну дисципліну, а як міждисциплінарну науку, що досліджує
багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння новими методами досліджень та зробила її високо актуальною для вирішення соціальних та економічних проблем людства.
Головні рівні організації життя – біосфера, біогеоценоз, біоценоз, вид, популяція, організм, система органів, орган, тканина, клітина, органела, молекула, атом, елементарна частинка.
Вони розміщені в ієрархічному порядку – від великих систем до малих. Взаємодія з фізичним середовищем (енергією і речовиною) на кожному рівні зумовлює існування певних функціональних систем –впорядкованих, взаємодіючих і взаємозв’язаних компонентів, які
утворюють єдине ціле.
Екологія досліджує явища, які займають шість рівнів організації живої природи: організму, популяції, виду, біоценозу, біогеоценозу, біосфери.
Зв’язки на суборганізменних рівнях організації живої матерії, тобто на рівнях від систем до субклітинного, аналізують інші біологічні дисципліни. Рівень молекулярних досліджень, наприклад, досліджують біохімія, біофізика і генетика, які об’єднуються під назвою молекулярної біології. Органели і клітини досліджує цитологія, тканини – гістологія. Процеси, які проходять в органах та системах органів, досліджує фізіологія.
Основним предметом дослідження ветеринарної екології є домашні та сільськогосподарські тварини, вплив на них факторів навколишнього середовища та вплив цих тварин на довкілля. Тому ветеринарна екологія враховує і використовує результати досліджень ветеринарних і біологічних наук, для розуміння процесів, які відбуваються у тваринному організмі в нормі. З метою вивчення змін та патологічних процесів, які виникають внаслідок лімітуючої (обмежуючої) дії екологічних факторів, використовуються результати досліджень з патологічної анатомії та фізіології, клінічної діагностики та терапії, мікробіології, вірусології та епізоотології, паразитології та інших наук.
Значення вивчення екології
Екологія тісно пов’язана з еволюційним вченням і рішенням актуальних завдань народного господарства, охорони здоров’я, охорони природи.
Екологія – це теоретична основа охорони природи і раціонального використання її ресурсів. На основі екологічних досліджень базується планування і розроблення заходів з регулювання
чисельності популяцій шкідників сільського і лісового господарства, переносників збудників хвороб. Результати екологічних досліджень необхідні для раціонального ведення мисливського господарства, рибальства, рибництва, використання декоративних рослин.
Екологічне прогнозування обов’язкове при будівництві великих гідротехнічних споруд, для розробки заходів з охорони і раціонального використання дикої природи, для створення мережі заповідників, заказників, національних парків. Особливий розділ екології – екологія людини – вивчає вплив зовнішнього середовища на людський організм.
Вивчення ветеринарної екології спрямоване на запровадження в галузі екологічних підходів у питаннях оцінки якості кормів, лікарських засобів та харчових продуктів.
Питання ветеринарної екології охоплюють наукову, виробничу та освітянську сфери.
Ветеринарна екологія є містком між аграрною та медичною екологією.
Завдання ветеринарної екології в науково-практичній сфері – забезпечення необхідних умов для отримання екологічно чистих продуктів харчування для людей і кормів для тварин, а також сировини – для переробної промисловості. З цією метою необхідно:
1. Вдосконалювати нормативно-правове забезпечення галузі ветеринарної медицини з питань екології;
2. Поглибити моніторингові дослідження щодо виявлення екологічно небезпечних зон для вирощування і отримання рослинної харчової продукції та кормів, ведення племінного
та товарного тваринництва;
3. Забезпечити умови в переробній промисловості для отримання екологічно чистих продуктів тваринництва та рослинництва;
4. Розробляти нові та вдосконалювати існуючі методи діагностичних досліджень на предмет виявлення залишків токсикантів, пестицидів та інших шкідливих елементів у воді,
ґрунті, рослинах і продуктах тваринництва;
5. Вдосконалювати системи оцінки нових засобів захисту тварин.
В освітянській сфері основними завданнями екології має стати:
1. Вироблення у студента екологічного мислення, закріплення знань та умов з застосування на практиці загальнобіологічних та екологічних категорій, спрямованих на поліпшення
стратегії управління якістю продукції рослинного і тваринного походження.
2. Просвітянська діяльність серед населення та фахівців аграрного сектору.
Кінцевою метою ветеринарної екології є забезпечення спільних з іншими науками умов для безпечного харчування населення та його життєдіяльності.
Коментарі (0)